Найдорожче для людини –Батьківщина.
Найдорожче для людини –Батьківщина. Часточка нашої Батьківщини є рідне село, де живуть чи жили найрідніші для нас люди – наші батьки. Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Воно передається з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови. Сьогодні кожне село потребує до себе уваги. У селі справді залишилося 2 центри- духовний та освітньо-культурний- це церква та школа. Сільські люди не мають де ще зібратися. Школа завжди була і буде єдиним осередком доброго, розумного, вічного в селі. . Сільська школа далека від великого світу, зате така близька до кожної сільської дитини. Багато великих людей – вихідці з села. Невже у них такі погані спогади про школу? Хтось же їх учив читати, писати, пізнавати світ? Чому молоді батьки так прагнуть віддати свою кровиночку в місто? Хочуть чогось більшого навчити чи просто віддати на цілий день під чиюсь опіку? Так, справді, як співається в пісні: «Без коріння саду не цвісти…». Але пам’ятаймо, що саме село було і залишається тим корінням, тією колискою української нації, оберегом традицій, джерелом народної творчості. Збережемо традиції своїх батьків, народну творчість, збережемо школу,а значить , вічною буде і колиска - село, звідки, зрештою, всі ми родом.
То ж, шановні односельчани, вихідці села, допоможіть знайти відповідь на актуальне сьогодні питання, яке сформулював М.Вороний у своїй поемі :
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, —
Шлях у край свій повороту?!
